Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 5015/4799/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року та на ухвалугосподарського суду Львівської області від 15.01.2013 року у справі №5015/4799/12 господарського суду Львівської області за заявою Закритого акціонерного товариства "Карпатський дім" провизнання банкрутом

За участю представників сторін:

від ОСОБА_4: ОСОБА_5 (дов.б/н від 07.08.2013 року);

ОСОБА_6 (дов.б/н від 26.11.2013 року);

від ЗАТ "Карпатський дім": не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарський суд Львівської області від 15 січня 2013 року у справі №5015/4799/12 (суддя Гутьєва В.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - закритого акціонерного товариства "Карпатський дім"; визнано погашеними вимоги Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області Державної податкової служби на суму 400 366,63 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на суму 226 206,00 грн., фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на суму 277 073,00 грн., ОСОБА_9 на суму 816 326, 98 грн., ОСОБА_4 на суму 67 829,96 грн., ВДВС Трускавецького міського управління юстиції на суму 95 787,78 грн.; закрите акціонерне товариство "Карпатський дім" ліквідувати та припинити провадження у справі про банкрутство закритого акціонерного товариства "Карпатський дім".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року по справі №5015/4799/12 (судді: Гриців В.М., Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.) ухвалу господарського суду Львівської області від 15 січня 2013 року у справі №5015/4799/12 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Карпатський дім" залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані достатністю підстав для завершення ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року по справі №5015/4799/12 і передати справу на новий розгляд.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні, представники скаржника, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Заслухавши представників скаржника, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі №5015/4799/12 про банкрутство закритого акціонерного товариства "Карпатський дім" порушене 15 листопада 2012 року у порядку ст. 51 закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Львівської області від 22 листопада 2012 року визнано банкрутом закрите акціонерне товариство "Карпатський дім" (код ЄДРПОУ №32037555) та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Іваська Святослава Миколайовича, якого зобов'язав процедуру ліквідації банкрута здійснювати у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Оголошення про визнання банкрутом закритого акціонерного товариства "Карпатський дім" та відкриття ліквідаційної процедури опубліковане 06 грудня 2012 року в газеті "Голос України" №232 (5482).

15.01.2013 року ліквідатором подано до суду звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс на затвердження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із звіту ліквідатора вбачається, що заборгованість банкрута становить: ДПІ у м. Трускавці Л/о ДПС з сумою вимог 400 366,63 грн., ФО-П ОСОБА_7 з сумою вимог 226 206,00 грн., ФО-П ОСОБА_8 з сумою вимог 277 073,00 грн., ОСОБА_9 з сумою вимог 816 326,98 грн., ОСОБА_4 з сумою вимог 67 829,96 грн., ВДВС Трускавецького міського управління юстиції з сумою вимог 95787,78 грн. Вимоги кредиторів не задоволені у зв'язку з відсутністю грошових коштів та майнових активів у банкрута і заявлені після закінчення строку та відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовується на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

На підставі вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, суди попередніх інстанцій, в даному випадку, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ухвалі та постанові не надали належного правового аналізу та оцінки доданим до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу документам, не надали належним чином повної оцінки діям ліквідатора по виявленню активів та пасивів боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатор вчинив належні дії по виявленню активів та пасивів боржника шляхом запитів до відповідних органів, але, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43, 84 ГПК України, в ухвалі та постанові відсутні посилання на конкретні первісні письмові докази, що підтверджують ці факти, що свідчить про неповноту дослідження судами матеріалів звіту ліквідатора.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в ухвалі за результатами затвердження звіту ліквідатора, в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України, а також ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" взагалі відсутній правовий аналіз та мотивація господарського суду стосовно розміру та підстав виникнення вимог кредиторів, в тексті ухвали відсутні доводи суду, на підставі яких суд першої інстанції прийняв рішення про визнання та погашення грошових вимог кредиторів, та які вимоги заявлені після закінчення строку.

Вищий господарський суд України вважає, що, виходячи з вимог ст. 84 ГПК України в мотивувальної частині процесуального документу вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення .

В даному випадку ухвала та постанова суду апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 43, 84 ГПК України не містять в собі опису змісту заяв кредиторів з кредиторськими вимогами, в процесуальних актах не вказані правовий аналіз та підстави виникнення грошових вимог кредиторів до підприємства - банкрута, відсутні посилання на належні та допустимі первісні доказі, які підтверджують чи заперечують доводи сторін.

Тобто, місцевий та апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року скасувати.

3. Справу №5015/4799/12 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко